Дорогі рукодільниці, сьогодні ми хочемо занурити вас у світ української вишивки та розказати про техніки, які не є такими популярними як вишивка хрестом або вишивка бісером, але тим не менш є цікавими та неймовірно гарними.
У даній статті мова піде про такі техніки вишивки як мережка, гладь, вирізання та низь, а також про те, яка вишивка переважає в різних регіонах України.
Історія вишивки, яка стала справжнім мистецтвом, глибоко вплетена корінням у багатовікові традиції українців. Тож важко дати відповідь коли саме з’явилася українська вишивка. Перші згадки про неї датуються ще часами трипільської культури ( 5500-2750 р. до н. е.).
Свій розквіт та популяризацію українська вишивка почала у 16 ст.. Саме у цей час вишивання почало розвиватися як прикладне мистецтво та завдяки майстриням того часу були створені нові техніки, які використовуються і сьогодні.
Різні регіони України мали свої види та способи вишивки.
Наприклад на Львівщині вишивали різноманітні візерунки, переважно геометричні, які мали білий фон, що не зашивалося. Таким чином майстрині надавали вишивці легкості та об’ємності.
Для Гуцульщини характерними були різноманітність геометричних та рослинних візерунків, але при цьому основними кольорами у вишивці були червоний, жовтий та зелений.
На Буковині крім геометричних та рослинних візерунків широко використовувалися зооморфні мотиви, які вишивали білою гладдю або дрібним хрестиком. А для того, щоб додати незвичайності майстрині використовували бісер та шовк.
На Закарпатті вишивка демонструвала різноманітність технік та кольорової гами з доповненням стеклярусу та бісеру, золотих та срібних ниток.
Вишивка завжди була частиною культури українського народу, яка і сьогодні не втратила актуальності. Українська вишивка включає безліч технік і стилів виконання. Сьогодні ми поговоримо про такі техніки української вишивки, як мережка, вирізання, гладь та низь, за допомогою яких створювались справжні шедеври у всіх регіонах.
Мережка
Мережка – напевно найнезвичніший і найдавніший спосіб вишивки. Ця техніка була популярна у всіх регіоналів України. А як же інакше? Ажурна, витончена вишивка надавала легкості та елегантності всім виробам, будь то одяг або домашній текстиль. Мережку використовували для вишивки серветок та скатертин, нею прикрашали чоловічі сорочки, коміри, жіночі сукні та блузи. Ця техніка здатна перетворити тканину на вишукане мереживо.
Щоб виконати вишивку у цій техніці необхідно докласти чимало зусиль та старань. Вишивають мережкою лише на тканинах, які дозволяють легко витягувати нитки. Найбільш підходящими для виконання мережки вважаються льон, шовк, батист та інші однотонні гладкі тканини або ж звичайна канва.
Техніка мережки передбачає висмикування з матеріалу певної кількості ниток в одному напрямку. Робити це треба дуже обережно та дотримуватися підрахунку ниток які залишаються та які висмикуються з полотна тканини. Після чого невитягнуті нитки різними способами об'єднують в однакові пучки, утворюючи тим самим візерунки.
Мережка може бути:
- Одностороння – передбачає обробку смужок тканини, з яких витягнуті нитки, з одного боку. Таку мережку застосовують для обробки низу одягу.
- Двостороння – смуги тканини обробляються із двох сторін. Така мережка може виконуватися стовпчиками та у шаховому порядку.
- Проста – виконується одним видом техніки, це є основою всіх мережок.
- Складна – вишивається у дві та більше смуги, з яких витягнуті нитки.
- Вузька - така мережка може мати ширину до двох сантиметрів і передбачає витяг від трьох до п'яти ниток.
- Широка – ширина такої мережки може досягати трьох сантиметрів.
Вирізання (вирізування)
Вирізання – це техніка прозорого білого шиття. Завдяки цій техніці отримують ажурну вишивку, що утворює геометричні орнаменти, які складаються з фігур, що вирізають. Ця техніка була характерною для української вишивки Полтавщини, Закарпаття та Рівненської області.
Традиційно вирізування виконували на конопляних та лляних домотканих полотнах, пізніше почали використовувати бавовняні тканини, але вони до цієї техніки менш пристосовані. Нитки використовувалися власного виготовлення, їх вибілювали або фарбували природними барвниками, а на Зіньківщині та Гадяцькому районі для вирізування використовувалися нитки синього кольору.
У чому полягає техніка вирізування? Спочатку стібками прямої гладі обшивають краї майбутньої фігури, потім нитки тканини піднімають на голку і акуратно підрізають і витягують, залишаючи ті, що утворюють каркас візерунка. Потім цей каркас обкручують нитками.
Зазвичай техніка вирізування може бути представлена геометричними фігурами: ромб, квадрат, трикутник, паралелограм та ін.
Технікою вирізування прикрашали рукава, маніжки чоловічих та жіночих сорочок. Найчастіше вирізування комбінували з хрестиком та іншими техніками вишивки.
Настелювання (гладь)
Настелювання чи гладь – одна із найстаріших технік української вишивки. Гладь виконується прямими та косими стібками, які накладаються один на одного паралельно на відстані однієї нитки, заповнюючи всю площу візерунка. Вишивати гладдю можна на будь-якому матеріалі шовковими або бавовняними нитками. Гладдю вишивали чоловічі та жіночі сорочки, дитячий одяг та домашній текстиль.
Гладь буває рахункова та вільна. Рахункова використовується для вишивки геометричних орнаментів, а вільна для рослинних мотивів.
Як і мережка, техніка вишивки гладдю має різноманітні види:
- Одностороння – така гладь покриває матеріал лише з лицьового боку.
- Двостороння – виконується з обох сторін.
- Пряма – стібки такого виду гладі розташовуються паралельно ниткам тканини, на якій вишивають.
- Коса - стібки цього виду гладі кладуть під кутом 45° по відношенню до ниток тканини-основи. Коса гладь була широко поширена в Київській області, де її виконували нитками червоного та чорного кольорів, а ось на Поділлі косу гладь виконували білими та чорними нитками.
- Проста гладь – стібки якої накладаються залежно від зображення: листочки вишиваються косою гладдю, ягідки – прямою. У пелюстках проста гладь накладається від краю до центру, у листочках – від краю до серединки у напрямку жилок.
- Штрихова гладь – складається з окремих стібків, які нагадують штрихи, які накладаються в різних напрямках. Стібки штрихової гладі можуть бути прямими і косими. Штрихова гладь дуже широко використовувалася в прикрасі серветок, панно, дитячого одягу, рушників, скатертин та інших виробів.
Низь
Низь, низання – техніка вишивки, яка широко використовувалася у південних районах Вінницької області, Поділля та Гуцульщини. Це дуже давня техніка, яка за своєю суттю повторює ткацтво. Відмінною особливістю низання є те, що вона виконується з виворітного боку, що дає неповторну фактуру вишивки.
Низь відноситься до технік, які виконується методом "вперед голку" - на голку набирається певна непарна кількість горизонтальних ниток полотна, потім пропускається необхідна кількість ниток і так вишивається кожен ряд.
Низання також має кілька різновидів виконання:
- Кругла –передбачає вишивання елементів двома паралельними смужками.
- Лиса – передбачає однакову кількість зашитих та не зашитих смуг.
- Низь з лицьового боку – вишивається з лицьового боку, а не з виворітного.
- Сліпа – низь, яка передбачає дуже малу відстань між вишитими елементами.
- Дрібна – передбачає вишивку у техніці низання дуже маленького орнаменту.
- Страпата - низь, яка має зубці в орнаменті.
